Петро Таращук, український перекладач та публіцист. Народився 22 червня 1956 року у місті Вінниця. Навчався у Київському медичному училищі № 2 та Київському інституті фізкультури, які покинув за власним бажанням. Іноземні мови почав вивчати в армії. 1982 року його відрахували з Київського педагогічного інституту за читання забороненої в Радянському Союзі літератури.
1989 року закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю українська філологія. Працював науковим співробітником Державного музею Тараса Шевченка в Києві та редактором видавництва «Дніпро».
Переклав твори Владіміра Набокова, Алена Бюкенена, Джона Максвела Кудзее, Бертрана Рассела, Хуліо Кортасара, Франца Кафки, Бернарда Шлінка, Фрадріха Ніцше, Стефана Цвейга, Семюела Беккета, Альберат Камю та багатьох інших. Перекладає з англійської, іспанської, німецької, французької, польської, російської.
Лауреат Літературної премії імені Григорія Сковороди 2010 року за переклад книжки «Малон умирає. Несказанний» Семюела Бекета та Премії імені Максима Рильського 2012 року за переклад із французької книжок «Записники» і «Цитадель» Антуана де Сент-Екзюпері.
