Наприкінці 60-х років, близько 15 років по тому, як у світ вийшов «Володар мух», Вільям Ґолдінґ зізнався товаришу, що насправді він зневажає цей роман, адже виглядало так, що саме цій, незначній, як на Ґолдінга, книзі, він завдячує своєю репутацією. Ґолдінґ розцінював роман, як «жарт», хоча саме він зробив письменника класиком свого часу. Тоді Ґолдінґ тяжко пиячив (протягом усього свого життя він боровся із власним алкоголізмом), тому можна зрозуміти гіркоту в його словах.

Влітку 1939 року письменник Вітольд Ґомбрович вирушив у плавання з Польщі на океанському лайнері «Хоробрий», щоб здійснити, на його думку, нетривалу місію посла з питань культури у польській діаспорі в Арґентині. Він не був очевидним кандидатом на цю роботу, оскільки його ім'я славилось ексцентричністю і неоднозначним сприйняттям у впливових літературних колах. Він був автором надзвичайно сюрреалістичної збірки оповідань, фантастичної п’єси «Івона, принцеса Бурґундська», яку не ставили протягом десятиліть після її написання, і роману «Фердидурке», який зараз визнаний шедевром світової літератури ХХ ст., хоча в свій час був відкинутий критиками як «марення божевільного».

Вітольд Ґомбрович (1904–1969 рр.) є частиною знаменитого покоління польських письменників середини 20-го століття, що включає письменника Бруно Шульца, який писав приречені короткі оповідання в стилі магічного реалізму, лауреата Нобелівської премії поета Чеслава Мілоша та Станіслава Іґнатія Віткевича, автора великого роману із сексуальною назвою «Ненаситність». Всі ці письменники знали, захоплювалися і підтримували один одного.