Олександр Гриценко, український поет, перекладач, культуролог. Народився 29 серпня 1957 року в місті Ватутіне, Черкаська область. В 1980 році закінчив факультет кібернетики, у 1987 аспірантуру Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Автоматизовані системи управління» у 1987 році.

В 1990-1993 працював у редакції часопису «Всесвіт», в 1993-1994 був радником міністра культури України Івана Дзюби. В 1997 році був стипендіатом програми Фулбрайта в університеті штату Пенсильванія; у 2000 та 2002-2003 роках – стажувався в Центрально-європейському університеті, місто Будапешт, у 2008 – у Дослідницькому центрі історії і культури Центрально-Східної Європи Лейпцизького університету.

У 2002-2015 роках – директор Українського центру культурних досліджень Мінкультури України. З 2007 року – Заслужений діяч мистецтв України.

Основні книжки Олександра Гриценка: поетична збірка «Карта будня» 1987, наукові праці «Культурна політика: концепції й досвід» 1994, «Своя мудрість: Національна міфологія і громадянська релігія в Україні» 1998, «Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі» 2000, «Герої і знаменитості в українській культурі» 1999, «Пророки, пірати, політики і публіка. Культурні індустрії й державна політика в сучасній Україні» 2003, «Пам’ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам’яті в малих містах України» 2014.

Перекладав вірші Емілі Дікінсон, Томаса Стернза Еліота, е.е.каммінґса, Осипа Мандельштама, оповідання Станіслава Лема, наукові праці Дона Кіна, Пітера Берка, Джеймса Лалла, Ендрю Вілсона. В 1991 році переклав роман Вітольда Ґомбровича «Порнографія».