Курт Воннеґут, американський письменник, народився в місті Індіанаполіс, штат Індіана, 11 листопада 1922 року. У 1940 році вступив на хімічний факультет Корнелльського університету. В 1943 році записався добровольцем в армію. В грудні 1944 року, під час Арденської операції, потрапив у полон. Перебував у дрезденській в'язниці. В лютому 1945 року пережив бомбардування Дрездена авіацією союзників. Після повернення до Америки навчався в аспірантурі університету Чікаґо за спеціальністю антропологія, одночасно працював поліцейським репортером. Через два роки покинув навчання, переїхав у місто Скенектаді, штат Ньою-Йорк, де влаштувався на роботу в компанію «Дженерал Електрік».

В лютому 1950 року журнал «Колльєрс» опублікував оповідання Воннеґута «Доповідь про ефект Барнгауза». 1951 року разом з сім'єю переселився на півострів Кейп-Код, штат Массачусетс.

1952 року видавництво «Charles Scribner's Sons» опублікувало його перший роман «Механічне піаніно». Пізніші романи Курат Воннеґута: «Сирени Титану» 1959, «Мати-Ніч» 1961, «Котяча колиска» 1963, «Бойня номер п’ять» 1969, «Сніданок для чемпіонів» 1973, «Балаган, або кінець самотності!» 1976, «Малий не промах» 1982, «Ґалапаґос» 1985, «Фокус-покус» 1990, «Часострус» 1997.

Курт Воннеґут, один з найвідоміших американських прозаїків ХХ століття. Головний парадокс художнього методу Воннеґута полягає в тому, що про найтрагічніші моменти людського життя він розповідає з гумором. Його твори – це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю. Гротеск, сатира, іронія, парадокси створюють ефект обманутого очікування, щоб показати алогізм людських вчинків та зруйнувати стереотипи.

Курт Воннеґут помер 11 квітня 2007 року в Нью-Йорку.