Семюел Беккет, ірландський англо- та франкомовний письменник, драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури 1969 року. Народився 13 квітня 1906 року у Фоксроку, передмісті Дубліна. В 1923 році поступив в дублінський Трініті-коледж, де вивчав англійську і сучасну європейську літературу, французьку та італійську мови. У 1927 отримав місце викладача англійської та французької мов в коледжі Кемпбелл в Белфасті. В 1928 році переїхав в Париж за програмою викладацького обміну, де викладав англійську мову у Вищій нормальній школі. В Парижі познайомився з Джеймсом Джойсом і став його літературним секретарем. В червні 1936 року Беккет закінчив роман «Мерфі». Рукопис цього тексту відхилило 42 видавництва. Роман було опубліковано в 1938 році за підтримки англійського поета та літературного критика Герберта Ріда.

У червні 1940 Беккет вступив до Руху Опору Франції. В 1942 році осередок Опору, членом якої був Беккет і його дружина, викрили. Разом з дружиною Беккет втік від Гестапо, на південь Франції і оселився в провінції Воклюз. Досвід отриманий в час переховування ліг в основу третього роману Семюела Беккета «Уот», виданого лише в 1953 році.

Після закінчення війни Беккет деякий час служив у військовому госпіталі Ірландського Червоного Хреста в Сен-Ло в Нормандії, проте згодом разом з дружиною повернувся в Париж. В період з 1946 по 1950 роки працював над романами «Моллой», «Малон вмирає» і «Несказанний». У 1948 році завершив роботу над абсурдистською п'єсою «Очікуючи на Ґодо». Прем'єра вистави за цією п’єсою відбулася в Парижі в 1953 році. Ця постановка принесла Беккету світову славу. Після цього, в період між 1951 і 1953, видали його трилогію «Моллой», «Малон вмирає» і «Несказанний».

Інші прозові твори Семюела Беккета: «Мрії про жінок, красивих і так собі» 1932, «Більше гавкає, ніж кусає» 1934, «Як воно є» 1961, «Спустошувач» 1971, «Мерсьє та Кам'є» 1974, «Співрозмовник», 1979.

У 1964 році за сценарієм Беккета зняли короткометражний чорно-білий фільм «Фільм» з Бастером Кітоном в головній ролі.

1969 року Семюел Беккет нагороджений Нобелівською премією з літератури «За новаторські драматичні й прозові твори, в яких трагізм сучасної людини стає її тріумфом». Поряд з драматургом Еженом Йонеско Беккет є одним з основоположників жанру «театр абсурду».

Семюел Беккет помер в Парижі 22 грудня 1989 року.

Цитати

«Кожне слово – це наче непотрібна пляма на тиші і порожнечі».

«Мої помилки – моє життя».

«Найсмішніше – це нещастя, повірте мені. Так, так, це найкомічніша річ у світі».

«Знайти форму, що надає притулок безладу, це головне завдання митця сьогодні».