Джозеф Геллер: біографія 2016-06-01 back

Геллер вступив до Повітряних сил США під час Другої Світової Війни і відбув 60 бойових місій в ролі бомбардира; пізніше викладав письменницький курс і працював копірайтером в рекламній сфері. Після виходу його другого роману «Щось трапилося», Геллер зосередився виключно на писанні.

Місце народження:

Бруклін, США

Освіта:

Нью-Йоркський університет (Англійська література), Колумбійський університет, стипендіат Фулбрайту в Оксфорді.

Цікаві факти:

Славнозвісний роман Геллера повинен був вийти у світ під назвою «Пастка-18», але видавець наполіг на внесенні змін, через те, що кількома місяцями раніше уже була опублікована книга з цифрою 18 у заголовку.

Критична оцінка:

В'єтнамська війна викликала нову хвилю зацікавлення романом Геллера, саме тоді про «Пастку-22» вперше заговорили як про унікальний культовий твір відомий нам сьогодні. Однак Геллер негативні відгуки не забув, і на публічних читаннях неодноразово розмахував рецензією в New York Magazine («Пастка-22» – це навіть не книга. Здається, вона не була написана, натомість хтось просто прокричав її на папір). Незважаючи на шалений успіх «Пастки-22», як у критиків так і у читачів, жоден інший роман Геллера не привернув подібної уваги; довгоочікуваний сиквел під назвою «Час закриття» (Closing Time) за іронією долі сам же ж потрапив в тенета «Пастки-22» – Геллера часто звинувачують в плагіаті його ж власної першої роботи, і стверджують, що роман-продовження не дотягує до рівня попередника. Відомий своїм марнославством і специфічним почуттям гумору, Геллер в своїй біографії «Тепер і потім» заявив: «нагороди мене не цікавлять, але я зовсім не проти привласнити собі один чи два Нобеля... Бачить Бог, я на них заслужив».

Рекомендовані твори:

Якщо ви читали «Пастку-22», «Час закриття» варто читати заради ностальгії/відчуття довершеності; в свою чергу похмуро-експериментальний роман «Щось трапилося» дуже відрізняється від попередніх, але не розчарує свого читача.

Впливи:

Письменниками, котрі «надихнули його під час перших кроків у писанні» Геллер вважає Генрі Луї Менкена, Джерома Вайдмена, Джеймса Фаррела і Вільяма Сарояна.

Більше для прочитання:

Теми антивоєнного фаталізму і перевернутої логіки близькі Курту Воннеґуту і Томасу Пінчону; тематична і трагікомічна подібність до «Пастки-22» притаманна п'єсі Геллера, написаній у 60-х, «Ми бомбили Нью-Гейвен».

Екранізації:

В 1970 Майк Ніколс зняв на основі «Пастки-22» однойменний фільм – епізодичний і навмисне заплутаний візуальний сумбур. Незважаючи на зірковий акторський склад – недосконала, хоча й варта перегляду стрічка – стала провалом.

Рекомендовані біографічні твори:

Ностальгічні мемуари «Тепер і тоді» присвячені дитинству Геллера і значною мірою зосереджені навколо теми їжі, за що їх часто критикують. Геллер, натомість, підсумовує: «У мене є багато джерел задоволення, в тому числі я сам».

Літературна критика:

В праці Малькольма Бредбері «Сучасний американський роман», творчість Геллера розглядається в контексті розвитку жанру, натомість книга Сенфорда Пінскера носить біографічний характер.

Перекладено за виданням The Guardian, «Joseph Heller», July 22, 2008

переклала Лілія Балабан