Потрібно віддати належне Курту Воннеґуту. У своєму сьомому романі під назвою «Сніданок чемпіонів або прощавай, чорний понеділку!» письменник перетворюється у справжнього чарівника. Його магія яскраво виражена та заплутана: у нього порнографія виглядає як чищення старої водопровідної труби, фізичне насилля — як секс, невинність — як порок, а провина — як дитяча гра. Курт Воннеґут висвітлює всі новомодні скарги про Америку — її расизм, хист до нівечення мови, жадобу до технологічних інновацій та егоїзм. Він надає їм нового, водночас кумедного і обурливого, ненависного і привабливого забарвлення. 

Все починається потихеньку

Дістати кийком по голові — це пусте. Двічі за один ве­чір отримати дозу наркотиків — не так вже й страшно… Але вийти провітритись і опинитись у незнайомій кімнаті з якоюсь жінкою, до того ж ми обоє в костюмі Адама і Єви, — це вже занадто. Не кажучи вже про те, що зі мною сталося потім… 

Пролог

Фраза «Сніданок чемпіонів» ­— зареєстрована торговельна марка корпорації «Дженерал Міллз» для коробки пластівців на сніданок. Використання ідентичної фрази для титулу цієї книжки не має на меті засвідчити будь-яку асоціацію з «Дженерал Міллз» або їхнє спонсорство, ані не має на меті очорнити їхній якісний продукт.

Вікно в його номері не зачинялося наглухо. Повітря було приємно прохолодним, а телевізор усе ще мурмотів, блимаючи чорно-білими картинками. Він вимкнув його, запихаючи нічну сорочку в шухляду під ним, і заштовхав ногами закривавлений рушник до ванної. З чашкою, що стояла біля чайника, він пішов до умивальника і став пити великими ковтками, настільки жадібно, що вода потекла підборіддям. Тоді скинув з себе весь одяг, прийняв душ, стоячи на колінах у ванні, і, кинувши оком на море, чи не змінилась, бува, погода, став ритись у своїй сумці за піжамою.

Розділ 33

В якісь проміжки часу я закрив свою клініку, повністю зрікся медицини і мене обрали сенатором Сполучених Штатів від Вермонту.

А час летів.

Одного дня з’ясувалося, що я балотуюся на посаду президента країни. Камердинер причепив до лацкана мого фрака значок кампанії. На ньому було гасло, яке забезпечило мені перемогу на виборах: БІЛЬШЕ НЕ САМОТНІ!

ТАК, американська культура є радше кмітлива, аніж мудра. Але Курт Воннеґут, цей блазень-поет туги за домівкою та Армагеддону, може бути винятковим американським письменником, який є і кмітливим, і мудрим. Він витанцьовує дотепні та насичені інформацією танці літературної кмітливості, але під час цього він ретельно оглядає все довкола і помічає. Він – постмодерний Марк Твен: сварливий та сентиментальний, блюзнірський та релігійний. Він – той хлопець-парадокс, який іде до церкви, щоб ревно молитися та надувати і гучно та швидко лопати бульбашки з жуйки в церковному хорі.