Володимир Діброва
Український перекладач

Володимир Діброва, український письменник, перекладач, есеїст. Народився 11 серпня 1951 року, у місті Донецьку. У 1968-1973 навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка, на перекладацькому відділі факультету романо-германської філології. У 1985 році був аспірантом Інституту літератури АНУ. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість Флена О'Браєна і традиції народної культури».

1990 року вийшли перша збірка його оповідань «Тексти з назвами і без назв», Молодь, Київ у 1991 друга – «Пісні Бітлз», Альтернатива, Київ. Твори перекладались у Німеччині, Польщі, Угорщині, Шотландії, Канаді. 1996 року в американському видавництві «Northwestern University Press» вийшов однотомник вибраної прози «Peltse and Pentameron».

Наступні книжки Володимира Діброви: збірки прозових творів «Збіговиська», 1999, Критика, Київ, «Вибгане», 2002, Критика, Київ, «Довкола столу», 2005, Факт, Київ, роман «Андріївський узвіз», 2007, Факт, Київ, збірки оповідань «Правдиві історії», 2010, Факт, Київ, «Чайні замальовки», 2012, Пульсари, Київ, «Переказки», 2013, Комора, Київ. Готується до друку збірка п'єс «Чотири, три, два, один», 2016, Лаурус, Київ.

П’єса Володимира Діброви «Короткий курс» одержала премію Фонду Гелен Щербань-Лапіки у номінації драматургія. Роман «Андріївський узвіз», визнаний «Книгою року Української служби BBC-2007».

У 1990 році за переклад роману Семюела Беккета «Уот» Володимир Діброва отримав премію імені Миколи Лукаша «Ars Translationis». У 2014 році спільно з дружиною Лідією Дібровою переклав роман Курта Воннеґута «Бойня номер п’ять».

З 1996 року працює співробітником Українського наукового інституту Гарвардського університету, штат Массачусетс, США, викладає на кафедрі славістики Гарвардського університету.

Перекладено В бібліотеці
Уот
Роман про мову, наукоцентричну європейську свідомість, релігію, біль та розпач людини, якій випало жити у ХХ сторіччі.
Бойня номер П'ять
Роману у центрі якого нищівне бомбардування Дрездена авіацією союзників 1945 року. Використання кількох перспектив, відсутність статики, стрімкі переходи з трагічного в комічне дозволяють автору порушити базові питань людського буття.