Курт Воннеґут
Американський письменник

Курт Воннеґут, американський письменник, народився в місті Індіанаполіс, штат Індіана, 11 листопада 1922 року. У 1940 році вступив на хімічний факультет Корнелльського університету. В 1943 році записався добровольцем в армію. В грудні 1944 року, під час Арденської операції, потрапив у полон. Перебував у дрезденській в'язниці. В лютому 1945 року пережив бомбардування Дрездена авіацією союзників. Після повернення до Америки навчався в аспірантурі університету Чікаґо за спеціальністю антропологія, одночасно працював поліцейським репортером. Через два роки покинув навчання, переїхав у місто Скенектаді, штат Ньою-Йорк, де влаштувався на роботу в компанію «Дженерал Електрік».

В лютому 1950 року журнал «Колльєрс» опублікував оповідання Воннеґута «Доповідь про ефект Барнгауза». 1951 року разом з сім'єю переселився на півострів Кейп-Код, штат Массачусетс.

1952 року видавництво «Charles Scribner's Sons» опублікувало його перший роман «Механічне піаніно». Пізніші романи Курат Воннеґута: «Сирени Титану» 1959, «Мати-Ніч» 1961, «Котяча колиска» 1963, «Бойня номер п’ять» 1969, «Сніданок для чемпіонів» 1973, «Балаган, або кінець самотності!» 1976, «Малий не промах» 1982, «Ґалапаґос» 1985, «Фокус-покус» 1990, «Часострус» 1997.

Курт Воннеґут, один з найвідоміших американських прозаїків ХХ століття. Головний парадокс художнього методу Воннеґута полягає в тому, що про найтрагічніші моменти людського життя він розповідає з гумором. Його твори – це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю. Гротеск, сатира, іронія, парадокси створюють ефект обманутого очікування, щоб показати алогізм людських вчинків та зруйнувати стереотипи.

Курт Воннеґут помер 11 квітня 2007 року в Нью-Йорку.

В бібліотеці
Ґалапаґос
Історія про тихоокеанський круїз, який внаслідок всесвітньої катастрофи, голоду, фінансової кризи, Третьої Світової Війни та вірусу, що знищує здатність до народження дітей, приречений стати колискою нової цивілізації.
Бойня номер П'ять
Роману у центрі якого нищівне бомбардування Дрездена авіацією союзників 1945 року. Використання кількох перспектив, відсутність статики, стрімкі переходи з трагічного в комічне дозволяють автору порушити базові питань людського буття.